---

Як рада я, що хворі ви - не мною,
Як рада я, що хвора я - не вами,
Що кулі порох тяжкої земної
Не попливе під нашими ногами.
Як рада я, що житиму смішною,
Розпусною, не гратимусь словами,
І червоніти, хвилею чадною,
Не буду, ледь торкнувшись рукавами..

Як радісно іще, що при мені
Спокійно обіймаєте ви іншу,
Не пророкуючи в пекельному вогні
Горіть мені, за поцілунок іншим.
Що ви, мій ніжний, з ніжністю імя
Ні вдень ні вніч, моє, не згадуєте – всує…
Що в тиші церкви вже не прозвенять
Слова над нами пісні: аллілуйя !

Я дякую і серцем і рукою,
Що ви мене - не відаючи самі!-
Так любите: за крапельку спокою,
За зустрі нечасті вечорами.
За не гуляння з зіркою нічною,
За сонце не у нас над головами,
За те, що хворі ви - але! - не мною,
За те, що хвора я – але! – не вами!